Блокада і дилема Ормузької протоки

Битва за «горло» глобального судноплавства: блокада та дилема Ормузької протоки

З початку військових ударів 28 лютого 2026 року Іран оголосив про блокаду Ормузької протоки, безпосередньо перериваючи «життєву лінію» світової енергетики та торгівлі. Як єдиний стратегічний прохід, що з’єднує Перську затоку із зовнішнім світом, протока обслуговує приблизно одну-п’яту (20%) світової морської торгівлі нафтою, щодня через неї проходить близько 20 мільйонів барелів сирої нафти. Це також важливий шлях для таких важливих товарів, як скраплений природний газ (СПГ) і добрива, оскільки приблизно чверть глобальної морської торгівлі сирою нафтою залежить від нього. Однак тінь війни фактично паралізувала цей життєво важливий водний шлях. Дані Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) показують, що після початку конфлікту обсяг судноплавства через Ормузьку протоку впав на приголомшливі 97%. Хоча міжнародні води не можуть бути юридично закриті, як заявив-Генеральний секретар Міжнародної морської організації, «з операційної точки зору ризики надто великі». Страх і реальна загроза відлякували власників суден, і понад 150 нафтових танкерів були змушені затриматися і чекати біля Перської затоки, не наважуючись увійти.

Цей параліч виникає внаслідок багатьох ускладнень:

Географічний недолік: ширина протоки у найвужчому місці становить лише 33 кілометри, що робить канал надзвичайно вразливим для іранського берегового вогню (в межах 5-6 кілометрів), що призводить до дуже короткого часу реакції.

Зростання витрат: доплати за ризик війни різко зросли. Раніше страхування від військових ризиків, яке коштувало понад 100 доларів США за контейнер, зараз зросло до 2000-4000 доларів США за контейнер, тобто в 30 разів. Ставки страхування від військових ризиків на вартість суден також зросли зі звичайних 0,25%-0,5% до понад 3%.

Труднощі зі страхуванням: Кілька основних установ морського страхування скасували своє страхування від військових ризиків для цієї території, що ще більше посилило тиск ризиків і витрат на судновласників і вантажовласників.

Зіткнувшись із такими високими ризиками, великі світові судноплавні компанії, такі як Maersk і CMA CGM, призупинили або обмежили маршрути через регіон. Деякі судна розглядають можливість обігнути мис Доброї Надії в Африці, але це призведе до додаткових 10-20 днів плавання та вищих витрат. Водночас такі порти, як Сохар і Дукм в Омані та Хор Факкан в ОАЕ, розглядаються як альтернативні пункти перевалки, але їх потужності далеко не достатньо, щоб компенсувати збої, спричинені Ормузькою протокою.

Вплив трансмісії на торгівлю Китаю: від шоків цін на нафту до реструктуризації ланцюга постачання

Будучи найбільшим у світі імпортером товарів і великою країною-виробником, Китай нерозривно пов’язаний із цією кризою. У 2024 році товарообіг Китаю з шістьма країнами Перської затоки сягнув 257 мільярдів доларів, перевищивши сумарну торгівлю зі США, Великобританією та ЄС. Таким чином, нестабільність в Ормузькій протоці створює багато{4}}багатошарові та серйозні виклики для торгівлі Китаю.

1. Прямий вплив: порушення логістики та неконтрольовані витрати

Для китайських торговців, які глибоко вкорінилися на близькосхідному ринку, вплив війни є прямим і реальним. Порт Джебель-Алі в ОАЕ, найбільший порт на Близькому Сході, був тимчасово закритий через напади під час конфлікту. Цей порт є важливими воротами для китайських товарів, що надходять на ринок Близького Сходу; його закриття призвело до великого відставання товарів і труднощів з митним оформленням.

Неконтрольовані витрати на логістику – ще один кошмар. На додаток до вищезгаданого 30-кратного збільшення ризику морської війни, ціни на авіаперевезення також трохи зросли. Зовнішньоторговельний бізнес Іу на Близькому Сході майже зупинився, без нових замовлень; Торговці будівельними матеріалами стикаються зі скрутним становищем, коли товари вже перебувають у дорозі, викликаючи попередження про ризики та наступні замовлення, які не можуть бути виконані. Багатьом торговцям доводилося розглядати альтернативні маршрути, такі як перевантаження через Оман, але це навряд чи сформує зрілу транспортну потужність у короткостроковій перспективі.

2. Макроекономічний рівень: «Температурна різниця» між зростанням цін на нафту та китайською економікою

Дослідження CICC вказує на те, що конфлікт на Близькому Сході є типовим шоком пропозиції, основним впливом якого є зростання цін на нафту. Оскільки енергоємність і промислова структура Китаю відрізняються від Європи та Сполучених Штатів, вплив цієї кризи на Китай демонструє унікальну «різницю температур».

Вхід: контрольований інфляційний тиск: порівняно з Європою, Японією та Південною Кореєю, енергетична залежність яких від іноземних джерел досягає 60%, чистий імпорт Китаєм нафти та природного газу становить менше 20% від його загального постачання енергії, що є буфером. Таким чином, імпортована інфляція, безпосередньо спричинена зростанням цін на нафту, є відносно контрольованою.

Результат: комплексний вплив на експорт: з одного боку, ризик стагфляції за кордоном (економічна стагнація + інфляція) придушить глобальний сукупний попит, що шкодить експорту Китаю. CICC прогнозує, що за двома сценаріями цін на нафту (помірне підвищення та стабільно високі рівні) темпи зростання експорту Китаю у 2026 році можуть зазнати негативного впливу на 0,6 та 1,8 відсоткових пунктів відповідно. З іншого боку, оскільки такі конкуренти, як Європа, зазнають серйозніших потрясінь у вартості енергії, деякі з їхніх виробничих потужностей можуть бути обмежені, що, у свою чергу, поступається часткою ринку китайській продукції з високою-доданою вартістю, створюючи «односторонню»-ситуацію.

3. Ланцюг поставок: передача від виробництва до споживання Хвилі зростання цін на нафту поступово поширюються назовні.

Виробництво. Галузі, які перебувають на нижній ланці, особливо ті, що чутливі до витрат на енергоносії та знаходяться на кінці ланцюжка постачання, зіткнуться зі скороченням прибутків. Однак галузі, пов’язані з-енергетикою, можуть виграти від підвищення цін.

Споживання: зростання цін на нафту опосередковано знижує споживання, пригнічуючи економічну активність і зменшуючи реальні наявні доходи жителів. Дослідження прогнозують, що за двома сценаріями цін на нафту темпи зростання загального обсягу роздрібних продажів споживчих товарів у 2026 році можуть становити 3,0% і 2,7% відповідно, трохи нижче початкових очікувань.

Інвестиції: Інвестиції у виробництво можуть сповільнитися через вплив експорту. Однак, щоб захиститися від ризиків економічного спаду та забезпечити енергетичну безпеку, потреба в інвестиціях в інфраструктуру (особливо в енергетичні та енергетичні системи) зростає, і очікується, що вона отримає контр-циклічну підтримку.

4. Майбутні змінні: роль і реакція Китаю

У цій кризі Китай є не лише жертвою, але й важливою змінною. Будучи найбільшим покупцем сирої нафти Перської затоки, Китай має потужні економічні важелі. У майбутньому Китай може все більше покладатися на дипломатичне посередництво та економічне залучення для де-деескалації ситуації та забезпечення стабільності енергетичних коридорів. Одночасно ця криза ще більше прискорить енергетичний перехід Китаю, підкреслюючи стратегічну цінність нових джерел енергії, таких як сонячна та вітрова енергія.

Підсумовуючи, полум’я війни на Близькому Сході не лише випалює пустелю, але й завдає шкоди глобальному ланцюгу поставок. Кожне коливання в Ормузькій протоці точно передається виробничим планам китайських заводів і контейнерам у їхніх портах через ціни на нафту, страхові ставки та час доставки. Ця криза підкреслює вразливість критично важливих морських шляхів і змушує Китай, потужну виробничу компанію, піти на більш-довшу перспективу та більш глибокий стратегічний компроміс-між забезпеченням енергетичної безпеки, стабілізацією каналів зовнішньої торгівлі та прискоренням енергетичного переходу. У короткостроковій перспективі ринок продовжуватиме шалено коливатися між війною та миром; у довгостроковій перспективі в результаті може виникнути більш диверсифікований і стійкий глобальний енергетичний і торговельний ландшафт.